Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

За десять років окупації Росія перетворила Крим на військову базу

За десять років окупації Росія перетворила Крим на військову базу

Укрінформ
Згадуючи сумну річницю окупації українського Криму, підготовка до якої велася ще з 2004 року

Усі обіцянки російських загарбників, які вони на самому початку окупації роздавали мешканцям АРК (про райське життя, мільйони туристів тощо), пішли в нікуди. Росія перетворила Крим на величезну військову базу РФ, з території якої з маніакальною завзятістю ведеться обстріл материкової України, а самих кримчан “утилізують” в армії країни-агресора.

“ІХТАМНЄТИ” В ЧЕРЕВИКАХ РОСІЙСЬКИХ МОРПІХІВ

Десять років тому Російська Федерація розпочала операцію з окупації українського Криму. За словами ексзаступника голови СБУ генерал-майора Віктора Ягуна, підготовка до неї велася ще з 2004 року.

“А з грудня 2013 року під виглядом вантажів військового призначення до Криму підвозився особовий склад та техніка ЗС РФ. Активно працювала російська розвідка по місцях дислокації та переміщення підрозділів Збройних сил України для недопущення їх виходу з півострова”, – розповів нам генерал Ягун.

Тригером для “порятунку” російськомовних жителів Криму, за планом спецслужб РФ, мали стати екстремістські дії українців або кримських татар. Проте спровокувати їх не вдалося. І тоді у справу вступила російська пропаганда, яка вигадала “поїзди з бандерівцями” і зняла постановні ролики про “екстремістів”.

Далі розпочалася активна фаза операції. Кримський парламент 27 лютого 2014 р. був захоплений “місцевою самообороною”.

“Але військові черевики і штатні термоси спеціальних підрозділів видавали в них російських морпіхів, – розповів Віктор Ягун. – Співробітники МВС України, які охороняли будівлю, навіть не спромоглися поцікавитися в них про приналежність до країни, а просто відійшли вбік. Їхні колеги з “Беркуту”, який втік із Києва після придушення Майдану, практично у повному складі перейшли на бік окупантів та організували блокпост на Чонгарі”.

Так розпочиналася окупація Криму, яка завершилася незаконним референдумом про “приєднання” до РФ.

ВЕЛИКА ВІЙСЬКОВА БАЗА

Традиційна показна турбота окупантів про російськомовних жителів АР Крим звелася до банального спорудження величезної військової бази на території півострова. Її використовували як перевалкову базу для здійснення воєнних злочинів у Сирії та підготовки плацдарму для вторгнення в Україну.

Російська воєнщина відновлювала занедбані після розвалу СРСР військові об’єкти, формувала нові військові частини та упорядковувала логістичні шляхи постачання та переміщення військ. У Крим було перекинуто повітряно-десантні підрозділи, військові літаки та кораблі.

Угруповання російських окупаційних військ, яке вторглося в Україну з Криму 24 лютого 2022 року, за оцінками групи “Інформаційний спротив”, налічувало 35 тисяч військовослужбовців (без урахування приданих частин та з’єднань).

НЕБЕЗПЕКА  ЧЕКАЄ СКРІЗЬ

З початку повномасштабного вторгнення у Криму багато що змінилося. Там, як і раніше, базується російська авіація, але вже в дуже прорідженому складі.

Проблеми для путінських “соколів” почалися в серпні 2022 року, коли внаслідок удару по аеродрому Саки було знищено близько десятка Су-24М/МР та Су-30СМ.

Після цього прильоти по місцях дислокації ворожої авіації стали звичною справою – побажання “вічного польоту” отримували командні пункти, літаки, склади з авіаційним паливом та полігонна обслуга.

З території тимчасово окупованого півострова ведуть обстріл материкової України балістичними ракетами, зокрема з систем ППО С-300/С-400. Після 23 серпня 2023 року пускових установок поменшало.

Як і на початку повномасштабного вторгнення, через Крим проходить важливий ланцюжок логістичного забезпечення військ. Щоправда, вже не такий надійний, як раніше. 20 березня в районі міста Джанкой під час транспортування залізничним транспортом було знищено партію крилатих ракет морського базування “Калібр”.

“Штормить” і Кримський міст. А враховуючи останні заяви на тему голови СБУ Василя Малюка та начальника ГУР Кирила Буданова, основній логістичній артерії слід приготуватися до третього прильоту.

ВИВЕДЕННЯ ФЛОТУ

Незважаючи на значну віддаленість від України, кораблі, штаби, склади та морські ремонтні заводи стали звичною ціллю Сил оборони України. І завдяки цьому “легендарний” Севастополь фактично втратив статус головної військово-морської бази Чорноморського флоту РФ. Все найцінніше з російських військових корит (а саме ракетоносці) виведено із севастопольських бухт до Новоросійська.

За два роки Чорноморський флот втратив свій флагман – ракетний крейсер “Москва”, підводний човен “Ростов-на-Дону” та чотири великі десантні кораблі – це “Саратов”, “Мінськ”, “Новочеркаськ” та “Цезар Куніков”.

Загалом Сили оборони України вивели з ладу 25 кораблів/катерів та одну субмарину. Плюс до всього – знищено штаб Чорноморського флоту.

ЧМОБРЕЗЕРВ

“Врятовані” російськими окупантами від “злих бандерівців” та кримських татар жителі півострова методично утилізуються “визволителями”. За даними представниці президента України в АРК Таміли Ташевої, станом на кінець 2023 року окупаційна влада незаконно призвала до російської армії в межах часткової мобілізації 44 500 кримчан. До цієї цифри сміливо додаємо близько п’яти тисяч ряженої швалі, відправленої на фронт як “добровольців”.

За даними групи “Інформаційний спротив”, зібраних з відкритих джерел, станом на 19 лютого цього року відомо про 462 загиблих жителів Криму та 221 “жмура” з міста Севастополь.

Знаючи специфіку влади РФ приховування даних про втрати, сміливо множимо цю цифру на 10 і отримуємо близько семи тисяч мешканців півострова, які загинули за нав’язаний їм окупантами “русскій мір”.

ЗАКРИТИЙ ГАРНІЗОН

Описані успіхи Сил оборони України – підсумки, скажімо так, періоду розгойдування операцій. Точкове промацування наявними поки що силами і засобами.

І щось мені підказує, що у разі покращення якості та збільшення кількості цих самих сил та засобів “військова база Крим” стане тягарем для окупантів і актуалізує питання “чий Крим?” А воно, як відомо, риторичне.

Юрій Карін – координатор групи «Інформаційний Спротив», головний редактор інтернет-видання ІС. Військовий оглядач, підполковник запасу

«Інформаційний спротив»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-